Для студентів 2-АД

ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО ГОРЩИКА

«БІЛОХВОСТИК, АБО КАЗКА ПРО ЗАЙЧЕНЯ»

В одному чарівному лісі жила сім’я зайчат. Тато – великий білий заєць, мама – красуня зайчиха і маленьке зайченя на ім’я Білохвостик. Добре жилося їм разом: дружно і весело. Тато ходив на свою заячу роботу, мама займалася заячим господарством, а Білохвостик весь день скакав і гриз морквину.Ім’я у зайченяти було невипадкове. Його маленький пухнастий хвостик був схожий на бавовну, що розпустилась, такий же білий і м’який. А ось ніжки його чомусь завжди були забруднені і погано пахли. Якось у ліс прилетіла Сова з мультфільму про Вінні-Пуха. Це була дуже розумна пташка, вона багато знала і вміла давати мудрі поради. Всі тваринки приходили до неї за допомогою. Прискакало до неї і зайченя Білохвостик. Подивилася на нього Сова і питає: – Що ти хочеш у мене дізнатися?

– Я не знаю, чому мої ніжки завжди брудні і погано пахнуть. Мені це зовсім не подобається. Я б хотів, щоб вони були такі ж чисті й білі, як хвостик, – відповідає зайченя.

Сова подивилася на Білохвостика дуже уважно, вдихнула повітря навколо нього і каже:

– А розкажи-но ти мені, як ти какаєш.

Зайченя засоромилося, сховало очі, опустило вушка. Воно не хотіло говорити Сові правду. Воно боялося, що вона буде сміятися чи стане його лаяти. Це був його секрет – зайченя какало стоячи.

Мама-зайчиха й тато-заєць багато разів говорили Білохвостику, що, коли какаєш, потрібно присідати. Але зайченя так боялося забруднити свій біленький хвостик, що відразу починало голосно плакати.

Сова ще раз запитала Білохвостик: – Як ти какаєш?

«Що робити? Що робити? – Думало зайченя. – Говорити правду чи ні?» І зважилося:

– Я какаю стоячи, – тихо зізнався Білохвостик.

– Все зрозуміло, – сказала Сова. – Тому у тебе такі брудні ніжки, і тому вони так погано пахнуть … Я тобі допоможу. Тобі потрібен горщик. У мене якраз є вільний горщик. Мені його подарував мій друг Вінні-Пух. Раніше в ньому був мед, а зараз він абсолютно порожній. Мені його подарував Віні, а я дарую його тобі.

Сова урочисто вручила Білохвостику горщик і на прощання сказала:

– Запам’ятай! Якщо ти почнеш какати в горщик, то твій хвостик залишиться білим, а ніжки завжди будуть чистими.

Минуло два дні, і Білохвостик вперше покакав в горщик. Він сміявся і скакав від радості. Його хвостик не забруднився, його ніжки були чисті. Тато-заєць і мама-зайчиха раділи разом з Білохвостиком. Вони всі дружно співали пісні і танцювали.

Для посилення ефекту казки в її сюжет обов’язково вводяться впізнавані та зрозумілі дитині образи (захоплення дитини, її улюблені літературні та мультиплікаційні герої, приємні події, спогади і т. П.), Які послужать своєрідним каркасом, підказуючи дитині знайомі події і обставини. Так, у казці «Бєлохвостик, або Казка про зайченя», були максимально використані відомості, отримані в ході бесіди з мамою дівчинки.

Білохвостик весь день скакав і гриз морквину (Таня любить гризти морквину); маленький пухнастий хвостик зайченя був схожий на бавовну, що розпустилася, такий же білий і м’який (в квартирі дівчинки в якості декору використовується гілочка бавовни); в ліс прилетіла Сова з мультфільму про Вінні-Пуха (улюблений мультфільм Тані).

Позитивні асоціації допомагають дитині ідентифікувати себе з головним героєм казки, простежити за своїми вчинками, поведінкою і побачити перспективу позитивного вирішення проблеми.

“ЗУБАСТИК” – КАЗКА ДЛЯ ТИХ, ХТО НЕ ХОЧЕ ЧИСТИТИ ЗУБКИ

В одній чарівній країні жили-були зубки. Так-так, звичайнісінькі зубки. Серед них був один маленький зубчик на ім’я Зубастик. Зубастик дуже любив хрумкати горішки, гризти яблучка і цукерочки.

У цій чарівній країні у всіх зубів були свої будиночки, де вони їли, спали і чистилися. Наш зубчик дуже любив поспати і поїсти, а ось чиститися щіткою йому зовсім не подобалося чомусь … ліниво йому було.

«Задоволення від цієї справи ніякого, користі теж не бачу, — розмірковував так Зубастик, — тільки час даремно витрачаю, краще б пожувати в цей час цукерку…»

І одного разу вирішив зубчик зовсім перестати чиститися.

Цілими днями безперервно Зубастик хрумкав горішки і їв різну смакоту. Весело йому жилося і не доводилося двічі на день витрачати час на чистку.

Одного разу Зубастик пішов у гості на день народження до друга. Коли він прийшов додому до нього, то чомусь ніхто не хотів з ним розмовляти і гратися.

«Що це з ними? Раніше ж їм подобалося зі мною гратися», — засмутився Зубастик.

Там був величезний смачний торт з шоколадом і горіхами. Зубастику теж дістався шматочок торта, але на загальний подив, як тільки Зубастик спробував тортик, то відразу закричав, наче від болю, заплакав і втік.

«Що це з Зубастиком? Раніше ж йому подобалося їсти солодощі», — здивувалися всі.

А у Зубастика так розболілося все-все від цього шоколадно-горіхового торта. Ой, як було боляче, навіть плакати і ворушитися було жахливо боляче.

«Напевно, я вмираю», -вирішив Зубастик і побіг швидше в лікарню.

У лікарні його зустрів добрий лікар Чистозуб, оглянув він Зубастика, похитав головою і сказав: «Так, це дуже важкий випадок, я нічим не можу тут допомогти».

«Невже це все? Невже я більше ніколи не зможу хрумкати?!» – злякався зубчик і гірко-гірко заплакав.

Лікар Чистозуб спокійно відповів: «Будеш ти хрумкати ще чи ні, залежить тільки від тебе. Кожен сам повинен стежити за своїм здоров’ям. Ти, дорогий Зубастик, коли востаннє чистився, наприклад?»

Зубастик задумався … і не зміг пригадати, коли це було востаннє: «Давним-давно, напевно».

«Ммммм, і ти ще дивуєшся, що тобі так боляче їсти? – Здивувався лікар, – ти що не знаєш для чого зуби чистяться?»

«Ні…» – невпевнено простогнав Зубастик.

«Зуби чистяться для того, щоб на них не накопичувалися бруд і залишки їжі. Адже все це залишається на зубках, і якщо не чистити зубки спеціальною щіткою, то весь цей бруд починає руйнувати зубки, саме тому у тебе все так болить, Зубастик, – відповів доктор Чістозуб. – Вирішуй сам: якщо ти хочеш одужати, то чисться вранці і ввечері, і не шкодуй на цей час!»

Зубастик кивнув і бігом побіг додому, знайшов там свою зубну щітку і довго-довго відтирав з себе весь бруд. Потім зубчик подивився на себе в дзеркало і побачив, що він весь покритий маленькими дірочками, які під брудом було не видно.

«Що ж я з собою зробив…» – гірко зітхнув Зубастик.

З тих пір пройшло багато часу. Зубастик ретельно кожен день чистився вранці та ввечері, він знову став білим і міцним, він знову зміг їсти горішки та солодощі. Тільки от маленькі дірочки так і залишилися, як нагадування про його ледачий вчинок.