Група 4-АД

Майбутні вихователі з правом навчання дітей дошкільного віку  англійської мови

Студенти груп 3-АД, 4-АД  спеціальності "Дошкільна освіта" на базі ЗДО "Шпачок" взяли участь у педагогічному семінару "Покоління Z".

До покоління Z належать діти, народженні після початку ХХІ століття. Вони прийшли у цей світ у цифрову епоху і вже ніколи не зможуть уявити своє життя без інтернету та різноманітних гаджетів. Від самого народження вони звикають жити у світі без кордонів, але з однією поправкою, дуже часто цей світ обмежений екраном.

 Сюжетно-рольова  гра "Школа" (старша група) (провела студентка 4-АД Тарасова К.) - ЗДО "Шпачок"

Для студентів 4-АД

Конспект сюжетно-рольової гри «Дитячий садок»

Мета: уточнити та поглибити уявлення дітей про працю дорослих в дитячому садку; продовжувати формування  вмінь виконувати ігрові ролі різних професій дитячого садка, вміння розгортати ігровий сюжет; розвивати комунікативно-мовленнєві здібності; виховувати культуру спілкування, гуманні взаємини.

Програмовий зміст:

• уточнити та поглибити уявлення дітей про працю дорослих в дитячому садку (вихователя, помічника вихователя, медсестри, лікаря, кухаря);
• продовжувати формувати вміння відтворювати ігрові трудові дії, які належать до тієї чи іншої професії дитячого садка (вихователя, помічника вихователя, медсестри, лікаря, кухаря); використовувати знаряддя праці за їх призначенням; вміння діяти з предметами-замінниками;
• розвивати комунікативно-мовленнєві здібності, вміння вживати форми ввічливості;
• розвивати творчу ініціативу, вміння застосовувати в грі життєвий досвід, враження від спостережень та літературних творів; вміння самостійно розв’язувати ситуації, спираючись на отримані знання та досвід;
• виховувати пізнавальний інтерес, повагу та почуття вдячності до людей, які працюють в дитячому садку;
• виховувати самостійність, гуманні взаємини між дітьми;
• заохочувати дітей до прояву приязності, щирості, співчуття, відповідальності у взаєминах з однолітками.

Ігровий матеріал:

• іграшки: набори столового, чайного та кухонного посуду; муляжі продуктів харчування, овочів,фруктів; плита, мийка, набір медичних інструментів; телефони;
• атрибути: настільно-друковані ігри, дитячі книжки, стрічки, набір ілюстрацій, спецодяг помічника вихователя, медсестри, лікаря, кухаря; трафарети-вивіски з назвами кабінетів дитячого садка; медичні картки, журнал обліку продуктів харчування, журнал чистоти, картки-меню, ганчірка, відерце, щітка.

Ігрові ролі: вихователь, помічник вихователя, кухар, медсестра, завідувач,  лікар, діти-дошкільнята.

Попередня підготовка:

• спостереження за працею вихователя, помічника вихователя, медсестри, кухаря;
• екскурсії-огляд до кухні, кабінету медичної сестри;
• бесіди: «Хто працює в дитячому садку?», «Правила поведінки в дитячому садку»;
• дидактичні ігри: «Кому, що потрібно для роботи», «Що зайве?», «Хто що робить?», «Цілий день», «Зваримо борщ та компот», «Відгадай за описом», «Розрізні картинки»;
• читання віршів: І. Браткевич «У дитячому садку», Забашта «Кухар», Н.Забіли «Ясочкин садок»;
• розгляд картин та ілюстрацій за темою: «Професії в дитячому садку»;
• відгадування загадок за темою: «Професії»;
• рішення ігрових проблемних ситуацій.

Хід гри:

І. Організаційно-мотиваційна частина

Вихователь:                      

Зібралися малята

В цікаву гру пограти.

Хто добрий настрій має,

Хай зараз пострибає.

А хтось чомусь сумує,

Хай жваво покрокує.

Всі щирі – усміхніться.

Всі ввічливі – вклоніться.

Ми будемо дружно грати,

У грі всіх поважати.

Діти, в яку гру ми сьогодні будемо грати, ви узнаєте якщо відгадаєте загадку. Слухайте уважно:

Стоїть новий будинок.

До нього – сто стежинок.

А в ньому – сто доріжок.

Там тупця двісті ніжок.

Там сотня голосочків,

Дзвінкіших від дзвіночків.

Там всілись на полиці

Ведмеді і лисиці.

Там човен у куточку

Пливе по килимочку.

На стінах – сто картинок

З героями казок.

Всі знають цей будинок.

Він зветься … (дитсадок)

Вихователь: Молодці, діти, правильно відгадали. Сьогодні ми з вами пограємо в сюжетно-рольову гру «Дитячий садок». Скажіть мені, будь ласка, хто працює в дитячому садку? (відповіді дітей ). Хто яку роль буде виконувати сьогодні в грі, ви пізнаєте, якщо поскладаєте розрізні картинки.

Дид. гра «Розрізні картинки»

Вихователь:  Вова, хто у тебе зображений на малюнку? Що робить вихователь? (відповідь). Сашко, хто у тебе зображений на малюнку? Що робить помічник вихователя?  Що робить медсестра? У кого на малюнку зображений кухар? Що робить кухар в дитсадку?  Що робить лікар? Якими повинні бути працівники дитячого садку? (добрими, чуйними,  відповідальними, справедливими…).

Вихователь: Діти, які  склали картинки «Іграшки» будуть виконувати роль дітей. Скажіть мені, будь ласка, як треба дітям гратися з іграшками в дитячому садку (відповіді дітей).

Діти, а хто в садочку турбується  про всіх дітей та працівників, керує усіма, допомагає всім?(завідувач). Чи дозволите ви мені виконувати роль завідувача дитячого садка? (відповіді).Дякую за довіру, я буду вас підтримувати, допомагати, якщо вам буде потрібна допомога.

А хто в садочок приводить дітей? (батьки). Тоді нашим діткам (імена дітей) потрібні батьки. Хто із вас хоче бути їх татом? Діти самостійно визначаються.

Вихователь: Перед тим, як розпочати гру давайте з вами згадаємо правило дружби:

Станемо разом всі у коло

Скільки друзів – глянь навколо.

Руку другу простягну,

З другом сварку не почну.

Будемо дружно грати

У грі всіх поважати

Вихователь: Наш садочок вранці відкриває двері для дітей та батьків. Батьки ведуть своїх синочків і дочок у дитячий садок. Їх зустрічає вихователь.

Діти – виконавці ролей кухаря, помічника вихователя, медсестри проходять до обладнаних ігрових куточків, вихователь допомагає дітям одягнути спецодяг. Діти починають виконувати ігрові ролі.

ІІ. Перебіг гри

Ігрові дії:

Дитина – вихователь: зустрічає дітей та батьків, вітається з ними, запитує про стан здоров’я, настрій дитини. Потім проводить зарядку з дітьми, пропонує дітям помити руки, запрошує дітей до сніданку. Готується до заняття (добирає дидактичний матеріал). Проводить з дітьми заняття, фізхвилинку.

Дитина – помічник вихователя: витирає стіл, сервірує стіл, отримує сніданок на кухні, роздає їжу. Потім прибирає і миє посуд.

Дитина – кухар: ознайомлюється з меню на сніданок (карткою-меню), починає готувати сніданок. Після видачі сніданку починає готувати обід згідно картки-меню, яку надала медсестра; рахує залишок овочів та відзначає у журналі обліку.

Дитина –  медична сестра: йде до групи і узнає кількість  дітей в групі, потім  надає цю інформацію кухарю на кухню. Готує картки-меню на обід. Проводить огляд санітарного стану кухні, групи, заповнює журнал. Готує картки здоров’я дітей, проводить щеплення.

Дитина –  лікар: проводить огляд дітей для щеплення (вимірює температуру, оглядає горло, слухає).

Завідувач (вихователь): нагадує медсестрі, що  треба підготувати картку-меню на обід та медичні картки дітей для щеплення. Приходить в групу, вітається з дітьми. Дивиться, що робить помічник вихователя, нагадує про подальші дії (в разі потреби). Потім йде до кухні та спілкується з кухарем: які страви готує на сніданок? Чи є продукти харчування? Надає поради кухарю щодо приготування страв в разі потреби. Дзвонить медичній сестрі та нагадує,  щоб вона оглянула санітарний стан в  групі, в кухні та відзначила у журналі. Повертається  до групи та запитує вихователя, яке заняття вона буде проводить. Налаштовує на вдачу та підтримку зі свого боку. В разі потреби допомагає вихователю організувати дітей.

Завідувач схвалює вихователя за добру організацію дітей, дітей – за знання та доброзичливі стосунки. Всіх «працівників» дитячого садочка (медсестру, кухаря, лікаря, помічника вихователя) дякує за відповідальне ставлення до своїх обов’язків, за цікаву гру.

Пропонує всім поплескати у долоні, потім покласти руку собі на голову та промовити слова: «Я – молодець!», потім покласти руку на голову дитини праворуч і промовити: «Ти – молодець!».

ІІІ.  Рефлексія

Вихователь: Діти, чи сподобалося вам грати у «Дитячий садок»? Що найбільше сподобалось? Що складніше було виконувати?  Хто хотів би бути у грі кимось іншим?

Сьогодні ви ще більше пізнали про клопітку працю працівників дитячого садка. Але, на жаль, настав час прогулянки, продовження гри (за бажанням) відбудеться на прогулянці та після денного сну.

Для студентів 2-АД

ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО ГОРЩИКА

«БІЛОХВОСТИК, АБО КАЗКА ПРО ЗАЙЧЕНЯ»

В одному чарівному лісі жила сім’я зайчат. Тато – великий білий заєць, мама – красуня зайчиха і маленьке зайченя на ім’я Білохвостик. Добре жилося їм разом: дружно і весело. Тато ходив на свою заячу роботу, мама займалася заячим господарством, а Білохвостик весь день скакав і гриз морквину.Ім’я у зайченяти було невипадкове. Його маленький пухнастий хвостик був схожий на бавовну, що розпустилась, такий же білий і м’який. А ось ніжки його чомусь завжди були забруднені і погано пахли. Якось у ліс прилетіла Сова з мультфільму про Вінні-Пуха. Це була дуже розумна пташка, вона багато знала і вміла давати мудрі поради. Всі тваринки приходили до неї за допомогою. Прискакало до неї і зайченя Білохвостик. Подивилася на нього Сова і питає: – Що ти хочеш у мене дізнатися?

– Я не знаю, чому мої ніжки завжди брудні і погано пахнуть. Мені це зовсім не подобається. Я б хотів, щоб вони були такі ж чисті й білі, як хвостик, – відповідає зайченя.

Сова подивилася на Білохвостика дуже уважно, вдихнула повітря навколо нього і каже:

– А розкажи-но ти мені, як ти какаєш.

Зайченя засоромилося, сховало очі, опустило вушка. Воно не хотіло говорити Сові правду. Воно боялося, що вона буде сміятися чи стане його лаяти. Це був його секрет – зайченя какало стоячи.

Мама-зайчиха й тато-заєць багато разів говорили Білохвостику, що, коли какаєш, потрібно присідати. Але зайченя так боялося забруднити свій біленький хвостик, що відразу починало голосно плакати.

Сова ще раз запитала Білохвостик: – Як ти какаєш?

«Що робити? Що робити? – Думало зайченя. – Говорити правду чи ні?» І зважилося:

– Я какаю стоячи, – тихо зізнався Білохвостик.

– Все зрозуміло, – сказала Сова. – Тому у тебе такі брудні ніжки, і тому вони так погано пахнуть … Я тобі допоможу. Тобі потрібен горщик. У мене якраз є вільний горщик. Мені його подарував мій друг Вінні-Пух. Раніше в ньому був мед, а зараз він абсолютно порожній. Мені його подарував Віні, а я дарую його тобі.

Сова урочисто вручила Білохвостику горщик і на прощання сказала:

– Запам’ятай! Якщо ти почнеш какати в горщик, то твій хвостик залишиться білим, а ніжки завжди будуть чистими.

Минуло два дні, і Білохвостик вперше покакав в горщик. Він сміявся і скакав від радості. Його хвостик не забруднився, його ніжки були чисті. Тато-заєць і мама-зайчиха раділи разом з Білохвостиком. Вони всі дружно співали пісні і танцювали.

Для посилення ефекту казки в її сюжет обов’язково вводяться впізнавані та зрозумілі дитині образи (захоплення дитини, її улюблені літературні та мультиплікаційні герої, приємні події, спогади і т. П.), Які послужать своєрідним каркасом, підказуючи дитині знайомі події і обставини. Так, у казці «Бєлохвостик, або Казка про зайченя», були максимально використані відомості, отримані в ході бесіди з мамою дівчинки.

Білохвостик весь день скакав і гриз морквину (Таня любить гризти морквину); маленький пухнастий хвостик зайченя був схожий на бавовну, що розпустилася, такий же білий і м’який (в квартирі дівчинки в якості декору використовується гілочка бавовни); в ліс прилетіла Сова з мультфільму про Вінні-Пуха (улюблений мультфільм Тані).

Позитивні асоціації допомагають дитині ідентифікувати себе з головним героєм казки, простежити за своїми вчинками, поведінкою і побачити перспективу позитивного вирішення проблеми.

“ЗУБАСТИК” – КАЗКА ДЛЯ ТИХ, ХТО НЕ ХОЧЕ ЧИСТИТИ ЗУБКИ

В одній чарівній країні жили-були зубки. Так-так, звичайнісінькі зубки. Серед них був один маленький зубчик на ім’я Зубастик. Зубастик дуже любив хрумкати горішки, гризти яблучка і цукерочки.

У цій чарівній країні у всіх зубів були свої будиночки, де вони їли, спали і чистилися. Наш зубчик дуже любив поспати і поїсти, а ось чиститися щіткою йому зовсім не подобалося чомусь … ліниво йому було.

«Задоволення від цієї справи ніякого, користі теж не бачу, — розмірковував так Зубастик, — тільки час даремно витрачаю, краще б пожувати в цей час цукерку…»

І одного разу вирішив зубчик зовсім перестати чиститися.

Цілими днями безперервно Зубастик хрумкав горішки і їв різну смакоту. Весело йому жилося і не доводилося двічі на день витрачати час на чистку.

Одного разу Зубастик пішов у гості на день народження до друга. Коли він прийшов додому до нього, то чомусь ніхто не хотів з ним розмовляти і гратися.

«Що це з ними? Раніше ж їм подобалося зі мною гратися», — засмутився Зубастик.

Там був величезний смачний торт з шоколадом і горіхами. Зубастику теж дістався шматочок торта, але на загальний подив, як тільки Зубастик спробував тортик, то відразу закричав, наче від болю, заплакав і втік.

«Що це з Зубастиком? Раніше ж йому подобалося їсти солодощі», — здивувалися всі.

А у Зубастика так розболілося все-все від цього шоколадно-горіхового торта. Ой, як було боляче, навіть плакати і ворушитися було жахливо боляче.

«Напевно, я вмираю», -вирішив Зубастик і побіг швидше в лікарню.

У лікарні його зустрів добрий лікар Чистозуб, оглянув він Зубастика, похитав головою і сказав: «Так, це дуже важкий випадок, я нічим не можу тут допомогти».

«Невже це все? Невже я більше ніколи не зможу хрумкати?!» – злякався зубчик і гірко-гірко заплакав.

Лікар Чистозуб спокійно відповів: «Будеш ти хрумкати ще чи ні, залежить тільки від тебе. Кожен сам повинен стежити за своїм здоров’ям. Ти, дорогий Зубастик, коли востаннє чистився, наприклад?»

Зубастик задумався … і не зміг пригадати, коли це було востаннє: «Давним-давно, напевно».

«Ммммм, і ти ще дивуєшся, що тобі так боляче їсти? – Здивувався лікар, – ти що не знаєш для чого зуби чистяться?»

«Ні…» – невпевнено простогнав Зубастик.

«Зуби чистяться для того, щоб на них не накопичувалися бруд і залишки їжі. Адже все це залишається на зубках, і якщо не чистити зубки спеціальною щіткою, то весь цей бруд починає руйнувати зубки, саме тому у тебе все так болить, Зубастик, – відповів доктор Чістозуб. – Вирішуй сам: якщо ти хочеш одужати, то чисться вранці і ввечері, і не шкодуй на цей час!»

Зубастик кивнув і бігом побіг додому, знайшов там свою зубну щітку і довго-довго відтирав з себе весь бруд. Потім зубчик подивився на себе в дзеркало і побачив, що він весь покритий маленькими дірочками, які під брудом було не видно.

«Що ж я з собою зробив…» – гірко зітхнув Зубастик.

З тих пір пройшло багато часу. Зубастик ретельно кожен день чистився вранці та ввечері, він знову став білим і міцним, він знову зміг їсти горішки та солодощі. Тільки от маленькі дірочки так і залишилися, як нагадування про його ледачий вчинок.

Для студентів 2-АД

СКАЗКИ ДЛЯ АДАПТАЦИИ К ДЕТСКОМУ САДУ

Чтобы адаптация вашего ребенка прошла успешно, необходимо сформировать у малыша положительную установку на детский сад. Детям, которые тяжело привыкают к садику, на помощь может прийти сказка. Она позволит ребёнку пережить, «проиграть» эту ситуацию, найти выход из нее и стать более уверенными в себе.

СКАЗКА №1

Котёнок Кузька идёт в детский сад

Жил-был котёнок Кузька. Он был серенький, только ушки у него были беленькие. И была у Кузьки мама, большая полосатая кошка Мурка.
Как-то раз мама сказала Кузьке:
— Завтра ты в первый раз пойдёшь в детский сад для котят.
— Детский сад?! А что это такое? — немного испугавшись, спросил котёнок.
— Детский сад это такое место, где все котята вместе играют, кушают и спят, — улыбнулась мама-кошка.
— Мамочка, а мой друг Дружок тоже там будет?
— Нет, Кузька. Дружок будет ходить в детский сад для щенков. А по вечерам и в выходные вы будите встречаться и рассказывать друг другу, как вы хорошо провели время в садике, что нового узнали, в какие игры играли, — объяснила мама Кузьке.
— Мамочка, мне грустно будет без Дружка. А ты со мной будешь? — спросил малыш-котёнок.
— Нет, любимый мой, я тебя отведу в садик, а затем уйду домой. Ты там будешь играть с другими котятами и воспитательницами, пить молочко, спать. Не заметишь, как время пролетит, и я приду за тобой.
Кузька внимательно выслушал маму, всё понял, но всё равно, ему не очень хотелось идти в садик. Он не мог представить себе, что столько времени будет один, без мамы. Тем более, что Дружка там с ним не будет. Котёнок долго не мог заснуть, ворочался в кроватке и думал, думал про детский сад.
— Кузенька, просыпайся, вставай, пей молочко, чисть зубки, и идём в садик! — услышал котёнок с утра мамин голос. Вставать с постели совсем не хотелось, но и маму расстраивать не хотелось.
На самом деле, Кузька надеялся, что мама Мурка передумает и, вместо того, чтобы идти в этот самый детский сад, они вместе пойдут на прогулку. По дороге котёнок молчал, а мама рассказывала ему о том, что он найдёт в садике новых друзей.
— Мамочка, но ведь у меня уже есть Дружок! Зачем мне другие друзья?! — сказал он кошке.
— Так ведь это совсем не плохо — иметь много друзей! Это ведь не значит, что ты Дружка забудешь! — рассмеялась мама.
В этот момент они подошли к детскому саду. Навстречу им вышла пушистая серая кошка.
— Я твоя воспитательница, а зовут меня Пушинка, — произнесла она. — А вон там другие котята, с которыми ты сможешь играть в разные игры.
— Привет, я Мурзик! Пошли играть в догонялки! — один чёрненький котёнок подбежал к Кузьке и потянул его за собой.
Мама Мурка помахала своему сыночку на прощание и вышла. Кузьке стало немного грустно, но Мурзик торопил его начать игру. Сначала они поиграли в догонялки, затем в прятки и в мячик, потом тётя Пушинка почитала им сказку «Кто сказал мяу», затем они выпили молочко и легли отдыхать. После сна игры продолжились. Кузька познакомился с другими котятами, было так интересно и весело, что он не заметил, как пришло время, чтобы идти домой.
— Мама, это было так здорово! — сказал он своей маме по дороге домой. — Как мне хочется всё-всё рассказать Дружку!
— Я думаю, что и ему есть чем с тобой поделиться, — ответила Кузькина мама.
Действительно, Дружок уже ждал котёнка около дома, чтобы рассказать о своём дне, а также поиграть со своим лучшим другом. Они играли до самого вечера, но постарались пораньше лечь спать, чтобы не проспать и не опоздать в садик.
На следующее утро Кузька встал раньше мамы и помчался пить молоко и чистить зубы. Он знал, что его ждёт ещё один замечательный день в детском саду.

СКАЗКА №2

Сказка про Грустинку (для мальчиков заменяем на мужское имя)

Жила-была девочка Маша. Сначала она была совсем малышкой, а потом росла-росла и подросла. Да так подросла, что можно теперь ей было в садик идти с ребятками играть. Мама и папа так обрадовались, что Маша большая. Устроили праздник. Мама торт испекла, и Маша даже сама свечки задувала.
На следующий день Машуля в первый раз в садик пошла, и так ей там понравилось, что даже уходить не хотела. Играла с игрушками, кушала кашу-вкусняшу. А еще у неё там дружок появился — Семён, такой весёлый мальчишка с кудряшками.
Целыми днями они вместе играли. Семён садился на одном конце комнаты и толкал Маше большой грузовик. Маша ловила его, нагружала в кузов кубики и отправляла к Семёну, а он строил большую башню. Весело им было вместе. Даже засыпать было нескучно, потому что кроватки стояли рядышком, и они вместе закрывали глазки и спали.
И вот в один осенний дождливый день, когда листья стали совсем жёлтыми, ветер принёс в детский садик Грустинку. Она была такая маленькая, серенькая, как микробик, влетела в форточку и спряталась в кармашек к Маше. И тут Машу как подменили. Стало ей грустно, она почему-то расстроилась, маму потеряла и давай плакать. Все ребятки и воспитательница её успокаивали, успокаивали... А слёзки сами собой всё равно капают, так кап-кап-кап... И всё Маша знает, что мама скоро придёт, просто сходит на работку, потом купит вкусный йогурт и прибежит за Машей. Знает это Маша, а всё равно почему-то грустно — хочется, чтобы мама прямо сейчас пришла... А это всё грустная Грустинка сидит в кармашке и Машу расстраивает, плакать заставляет.
Семён Машу пытался развеселить: и в каравай предлагал поиграть, куклу ей в коляске прикатил — а Маша всё равно грустная. И тут Семён увидел, что у Машули глазки совсем мокрые. И решил ей помочь:
— Дай, — говорит, — я твой платочек достану, и слёзки вытрем, не плачь!
Вытащил Сёма Машин платочек, вместе с ним Грустинка из кармашка и вытряхнулась, и опять в форточку улетела. А Маша тут же улыбнулась, а потом засмеялась и стала снова весёлая. А Сёма и другие ребятки, конечно, очень обрадовались, что Грустинка совсем улетела, и все вместе побежали мультики смотреть.
С тех пор Маша всегда свой кармашек проверяет, не застряла ли там Грустинка и никогда в садике больше не грустит.

СКАЗКА №3

Сказка о детской кроватке

Жила-была детская кроватка. Она жила в детском саду в группе и стояла в спальне среди других кроваток. Осенью в группу пришли детишки. Многие кроватки застелили детским постельным бельём, и они стали красивыми. И ещё к ним стали приходить детишки. Они ложились в кроватки и кроватки их грели. Детишкам было в кроватках хорошо, тепло и они засыпали. Кроватки очень радовались. И только одной кроватке не досталось ребёночка и она очень грустила. Ей некого было греть, ей было скучно и одиноко. И вот появилась новенькая девочка (мальчик), которую положили именно в эту кроватку. Кроватка так обрадовалась. Девочка была очень миленькая, красивая, добрая. Кроватка была счастлива. Она очень ждала, когда девочка придёт к ней. А когда девочка приходила — кроватка старалась скорее согреть её, и подарить сон. Но вот девочке вдруг разонравилось спать в саду. Ложась в кроватку она постоянно спрашивала про маму. Кроватка очень расстроилась, она изо всех сил старалась согреть её, успокоить, чтобы девочка заснула. Но девочка не спала. Кроватка стала бояться, что девочка совсем не захочет спать и она снова останется одна. Ей от этого было очень грустно, ведь она уже так привыкла к этой хорошей девочке, ей так нравилось её греть. Кроватку создали для того, чтобы она дарила сон детишкам. Каждая кроватка мечтала делать это. А наша кроватка тоже И у тебя в садики тоже есть кроватка. Она тебя очень ждёт, она любит греть тебя и радуется, когда ты спишь в ней».https://vk.com/club_razvivajka

СКАЗКА №4

Слонёнок Тоша идёт в детский сад

Жила-была семья. Папа слон, мама слониха и маленький слоненок Тоша. Слоник подрос, и пришла пора, ему идти в детский садик. Он очень хотел туда попасть и вот этот день настал. Мама разбудила Тошу рано, умыла, одела его в новую одежку и повезла на машине в детский сад.

В детском саду его встретила тетя воспитатель. Она показала ему шкафчик, в который он будет класть свои вещи и сменные тапочки. На шкафчике была наклеена красивая картинка — шарик, чтобы Тоша не перепутал свой шкафчик с другими. Слоник переобулся в другие тапочки, и мама провела его в группу. Там уже было много других слоников, они играли с кубиками, смотрели книжки, катали кукол в колясках. Тоша тоже нашел занятие, он увидел дудку, взял ее и стал гудеть.

А потом слониха няня принесла завтрак и накрыла на стол. Слоники кушали кашу, сосиску, пили чай с хлебом и маслом...

После завтрака слоник заскучал, но потом к нему подошел другой слоненок и они познакомились и подружились. Слоненка звали Гора. Он показал Тоше игрушки в группе, игры, и они весело играли. Тоша даже не заметил, как пришла мама.

Рассказывать можно обо всем, что происходит в детском саду в течение дня. К рассказу взрослого можно добавлять комментарии ребенка. Он будет добавлять ситуации те, которые волновали его днем. А слушая ответы ребенка на вопросы, можно диагностировать состояние ребенка, его переживания.

Вопросы к ребенку:
Как ты думаешь, весело было Тоше в детском саду?
Что его огорчало?
Что понравилось Тоше?
Как ты думаешь, что нужно Тоше, чтобы ему не было грустно?

СКАЗКА №5

Сказка про садик

В далекие-далекие времена в одной маленькой деревеньке жили гномы. Это был очень дружный, веселый и трудолюбивый народ. Мужчины рано утром уходили в подземные шахты добывать драгоценные камни, а женщины оставались дома, чтобы приготовить еду и навести порядок в саду и в доме. Гномы, если ты еще не знаешь об этом, очень любят чистоту и порядок. И если бы тебе повезло пройти по этой деревне, то твоему удивлению не было бы конца: всюду так опрятно и чисто, что любо-дорого посмотреть! А какие чудесные сады у каждого гномичьего дома! Но самое главное — это то, что в каждом саду слышится звонкий смех: это дети играют и веселятся.
И только в одном-единственном саду всегда тихо... Просто в этом доме никогда не было и уже не будет детей. Наверное, из-за этого у хозяйки дома всегда грустные глаза. Ухаживая за садом и дожидаясь мужа с работы, она часто думала о том, что даже саду не хватает радости. Ведь детские улыбки и смех дарят радость всему живому на Земле...
В тот день, когда и произошла эта история, женщина пропалывала от сорняков свои любимые цветы и думала всё те же грустные думы. И вдруг раздались детские голоса:
— Ой, ПетрОль, ты только глянь, какие у нее яркие перышки! Вот бы мне одно такое в коллекцию!
— ЛенОль, надо просто проследить за ней, а вдруг уронит для тебя свое красивое перышко?
Это брат и сестра из соседнего дома в погоне за чудесной птичкой с ярким оперением не заметили, как попали в сад грустной женщины.
— ПетрОль, она играет с нами! — радостно закричала девочка, и детский смех, как перезвон колокольчиков, разнесся по всему саду.
Женщина сразу же увидела удивительную перемену: сад начал оживать! Деревья одобрительно зашелестели листьями, а цветы подняли свои головки и стали раскачиваться в такт детским голосам. Даже птицы запели громче и веселее. А грустная женщина улыбнулась.
Но тут ребята выскочили на тропинку и испугались, увидев свою соседку. Они, наконец, поняли, что бегают по чужому саду без разрешения, чего, конечно же, делать ни в коем случае нельзя! Увидев замершие в испуге детские личики, женщина поспешила сказать:
— А почему бы вам не наведываться сюда почаще? И друзей позовите с собой. У нас очень большой сад!
Вы и представить себе не можете, какая радость началась в деревне гномов! Теперь каждое утро все дети спешили в сад грустной женщины, где бегали, смеялись, придумывали новые игры, качались на качелях, исследовали новые дупла в деревьях, пробовали на вкус незнакомые плоды с фруктовых деревьев. Они приносили с собой любимые игрушки и играли ими все вместе. А вечером дети возвращались домой, раскрасневшиеся и довольные. Родители и нарадоваться не могли: теперь они могли спокойно делать свои взрослые дела, не переживая, что детям станет грустно или скучно. А с лица хозяйки сада теперь не сходила улыбка, и все уже стали забывать, что называли ее когда-то грустной женщиной...
Так и повелось с тех пор в маленькой гномичей деревушке: именовать этот сад"детским садом». Говорят, что один знаменитый путешественник однажды проезжал мимо и залюбовался большим садом, где повсюду были слышны гомон и детский смех, от которого даже солнышко начинало улыбаться. И потом, путешествуя по всей Земле, он с удивлением рассказывал о виденном в той далекой деревеньке. Так люди и узнали, что такое детский сад, и как хорошо становится детям, когда они собираются вместе, а не скучают каждый в своем доме...

СКАЗКА №6

Сказка о Сонечке, садике и слонике

Жила была девочка. Звали ее Сонечка. Она была хорошей девочкой, вот только очень не любила ходить в садик. Ее сестричка Леночка ходила в садик с удовольствием, у нее там были подружки — Варя и Поля. Девочкам было вместе весело и интересно. А у Софии не было подружек. Может, потому, что она была немножко капризной и чуть-чуть жадной. Попросит у нее кто-нибудь игрушку поиграть, а она не дает — жалко ей.
Сидит София в уголке, дуется на всех — и на маму, и на воспитательниц, и на деток. На деток особенно — они так весело играют, и никто не обращает внимания, что ей так грустно. Так обидно стало Соне, что она схватила первую попавшуюся под руку игрушку и со всей силы бросила ее на пол. Пусть знает!
И тут... Девочка увидела, что игрушка (а это был слоненок) заплакала. Тихонько так начала всхлипывать и в глазах-пуговках появились слезы. Софийка присела на корточки и стала внимательно рассматривать слоненка — а вдруг ей просто показалось. Ведь игрушки не умеют плакать. Нет, не показалось. Слоненок горько-горько плакал. Девочке стало стыдно.
— Не плачь, не нужно, — она взяла игрушку на руки, — я... я не хотела тебя обидеть.
Но слоненок все продолжал хлюпать носом. Соня вытащила из сумочки, которую всегда носила с собой, носовой платочек и вытерла заплаканные глаза и хобот игрушке.
— Ну, ты чего?
— Мне, мне так грустно, так одиноко, а еще ты меня так обидела, — всхлипнул слоненок.
— Прости, — девочке стало стыдно. — А почему тебе грустно?
— Я здесь никого не знаю. Меня совсем недавно купили в садик. Раньше я жил на фабрике, вместе со своими братьями и сестрами, там было еще много игрушек, нам было так хорошо. А потом нас всех раскупили. Кого куда. Я попал к вам в детский садик, я здесь совсем никого-никого не знаю. Никто не хочет со мной играть, мне так одиноко.
— Мне тоже, — вздохнула София. — У меня дома тоже — и папа, и мама, и сестричка. Дома так хорошо...
— Хорошо, — согласился слоненок. — Только теперь мой дом здесь. Ты вечером обязательной пойдешь домой, к папе с мамой, а я останусь тут, в темной комнате, совсем один...
И он опять заплакал.
— Не плачь, пожалуйста, не плачь, — она гладила его по голове и вытирала слезы, — Я... я завтра опять приду к тебе. Честно-честно. Вот прямо с утра и приду. Ты просто ложись спать вечером и спи до утра. Когда проснешься — я уже приду. И буду с тобой играть. И сказки тебе расскажу. И даже познакомлю с другими игрушками, хочешь?
— Конечно, хочу! — обрадовался слоненок.
— Вот и хорошо, а теперь — давай играть!
— Давай.
Вот так София весь день и провела в садике, играя со слоненком. Она познакомила его с другими игрушками, чтобы ему не было скучно, пока она будет дома. И даже сама познакомилась с некоторыми детками, ведь вместе играть гораздо веселее.
И каждое утро Соня с удовольствием шла в детский сад, ведь она знала, что там ее ждет ее друг — слоненок. И он будет очень-очень сильно скучать, если вдруг она не придет.